Вже ваша осінь не зустрінеться
із мрійними моїми травнями…
На сонці ящірки не гріються,
під листя заховались равлики.
Дощі та вітер день озвучують.
Об дах відгуркотіли жолуді…
Я осінь не назву розлучною:
й без неї долі розмежовані.
Я не дружина й не коханка вам,
нас не єднали навіть спогади.
Ми не блукали в лісі ранками,
ми не ховались за фіранками
від випадкових людських поглядів.
Чому ж німію над листами я?
Чом струни рвуться, голос губиться?
І очі вересня каштанові
бентежать досі, як і губи ці…