Снігові баби

Розщедривсь грудень нинішній на сніг.

І мов прийшли проситись на нічліг —

баби зі снігу.

Як ті, що в половецькому степу

у камені спокутують сліпу

красу і втіху.

 

Ялинки сяють із усіх вітрин,

здіймає вітер хугу догори,

гілки колише.

Чекання блиск в очах у дітвори.

Лиш Миколай нарік себе старим

і просить тиші.

 

На зламі року в найтемнішу ніч

кажу собі: «печаль свою облиш,

життя триває.

Минуться ніч і холод, і війна,

як все колись зникає і мина,

а ти — жива є!».

 

Ще буде сад буяти повесні,

ще буде, певно, солодко мені

із тим, жаданим.

І обертом ще піде голова…

Згадає баба, що не снігова,

І вмить розтане.

 

 

Грудень 30, 2018, 0:58
Кількість переглядів - 1
Подобається - 0
Дані опрацьовуються...

Напишіть відгук

Переглянути всі вірші автора (за датою)


Переглянути всі вірші автора (за абеткою)