Снігова баба

За ким сумуєш, бабо снігова?

Кого щовечір пильно виглядаєш?

Ти — дівка чи солом’яна вдова?

Чом непохитна ти, чому не танеш?

 

І хай була б тендітна й чепурна,

і очі б діамантами іскрились —

то, може, не стовбичила б одна

або давно б із долею змирилась.

 

А то стоїш — не жінка — казна що!

Ну що за капелюшок, що за груди!

І що собі намріяла ти, що?

Іди вже, бо сміятимуться люди!

 

Пішла б собі з якимсь сніговиком

до ближнього притулку крижаного…

Або вдягай панчохи та трико,

паняй на сцену, розважайсь, небого!

 

А ти стоїш — ні мертва, ні жива.

Світ білий-білий, голова холодна,

посивіла від інею брова…

Ще вічність до наступного Різдва,

а ти в Різдво вже й вірити не годна.

 

 

Січень 15, 2019, 13:36
Кількість переглядів - 4
Подобається - 1
Дані опрацьовуються...

Напишіть відгук

Переглянути всі вірші автора (за датою)


Переглянути всі вірші автора (за абеткою)