Слова

Слова мої — пожовкле листя —

злітають в сутінковий дим,

на землю, від дощів драглисту

лягають килимом рудим.

 

Зоря покликала єдина,

чи небо звабило в політ?

Я, мов осіння горобина,

вас відпустила з кволих віт.

 

Жовтневий вітер ще не вирок,

але гряде насамкінець

сезон зачинених кватирок

і усамітнення сердець.

 

І що, слова, — яка ціна вам?

Кому ця розкіш золота?

Листвою замете канави —

мені лишиться досконала

і безсловесна німота.

 

 

Жовтень 18, 2018, 23:19
Кількість переглядів - 26
Подобається - 1
Дані опрацьовуються...

Напишіть відгук

Переглянути всі вірші автора (за датою)


Переглянути всі вірші автора (за абеткою)