Перекладуть з української на італійську
(чеську, англійську, німецьку — дай Боже знаття!)
давні пісні і звитяги стрілецького війська,
мальви, миски, сорочки та злиденне життя.
Наші подерті міста й забагнючені села,
тиху покору в очах у жінок та собак…
Перекладуть із сумної на майже веселу,
бо без перекладу — як зрозуміють нас? Як?
Рідною мовою кожен збагне неодмінно,
що тут у нас — незважаючи, що — завдяки.
Що перетліло, а що — незбагненно незмінне…
Та на яку перекласти це вам, земляки?