На зламаній гілці у яблук присмажені боки —
серпнева пательня — на сонці яєчню спече!
Лиш ти не зважаєш, бо «поки ж те сонечко, поки?» —
йому і мені підставляєш засмагле плече.
І доки ти поряд, світанки наповнені змістом
і в’ється дорога стрімка, та напрочуд легка,
і хвилі прозорі, і небо ясне й променисте,
і яблуні щедрі.
Якби ж не ламатись гілкам!..