Примiська зона

1083105_xlarge

Цвіте терен, терен цвіте,

                    Та й цвіт опадає…

                                      З народної пісні

 

Ти скажеш, це прогрес, що магістраль

змінила устрій приміської зони.

Де терен цвів — тепер цвіте мигдаль.

Косили сіно — а тепер газони.

Повім, не в цьому криється печаль,

гірчить у серці туга полинова:

між цих хрестів — до літ страху й мовчань —

між цих вишень лунала інша мова.

 

Вона німує з кожного кута,

торкається до вуст моїх нечутно —

із вітром понад садом проліта,

із дощиком в гаю зітхає смутно.

Вплітається у гомін, щебет, спів,

шепоче щось до тиші шкарубкої…

Мій прадід жив серед оцих степів,

задовго ще до зони приміської.

 

Місив саман і долю будував

(любов та мрія додавали сили).

А як він жито жав, а як співав!

І як копав близьким своїм могили…

Усім настачив рідної землі,

та ще й лишилась — де її подіти!

Нехай хоч зайди, «щастя ковалі»,

й онуки їх саджають нині квіти.

Листопад 28, 2015, 22:01
Кількість переглядів - 34
Подобається - 1
Дані опрацьовуються...

Напишіть відгук

Переглянути всі вірші автора (за датою)


Переглянути всі вірші автора (за абеткою)