Я метил крестиком их вперемешку с болью…
С.
Я хрестиком укрила всі полотна:
що слово, то і хрестик, то і чорний.
Слова твої порожні та холодні,
рядно — мов кладовище рукотворне.
Мовчи тепер, німій, не мій герою:
безпристрасна я стала й нечутлива.
Захоплений вибагливою грою,
хоч мить в тій грі —
хоч ТИ —
чи був щасливим?!
Були слова — суцільні стануть жести.
Даруй жінкам цілунки, вірші, ружі…
Життя уже не вистачить — довести,
наскільки одне одному — байдужі!