Мій батискаф, кімнатка в десять метрів,
занурюється в осінь дощову.
І я у ній крізь денні жовті нетрі,
крізь довгі ночі похапцем пливу.
Холодні води хлюпають у шибку,
зірки мигтять, мов риб’яча луска.
Рипить іржаво, жалібно і хрипко
Мій утлий саморобний батискаф.
Він вирине, напевно, лиш у квітні,
та не чекайте на сигнали SOS!
Вгорі, між хмар у небі непривітнім,
кружляє білосніжний альбатрос.