Я Вас, далекий мій, не втримаю
ні заклинанням, ні молитвою,
ні жестом лагідним, ні римою,
ні ворожбою заповітною.
Я не втішатимусь надіями,
бо що надії — пустоцвіт вони!
А ми вже не помолодіємо,
хоч нам ще зоряно і вітряно.
Нас ще вітають дальні станції,
і недосяжні, і омріяні,
та підступає час ротації
і ми перечити не сміємо.
Я не затримаю, не втримаю
і не тривожитиму спокою:
лиш зможу хмаркою незримою
торкнутись неба темноокого.