Не обертайся, бо станеш стовпом соляним:
змовницьки щось шепотітимуть друзі позаду,
військо твоє порідіє, завваживши дим,
милий твій з іншою знайде утіху й розраду.
Не обертайся. Або обертайся туди,
де ще дзеркала до тебе прихильні й привітні,
мати жива ще і батько — такий молодий! —
донечки ж, донечки — наче черешні у квітні!
Тільки туди, де любов і наснага, яких
ще не здолали ні смерть, ні роки, ні хвороба,
де ще не склалися в небі всевладні зірки,
де іще безліч солодких, п’янких, норовких
днів, коли й доля угледить тебе і вподоба.