Наприкінці зими

Сентиментальніші: певно, старіємо.

У листуванні — що слово, то вірші…

Місто без нас буде, певно, не гіршим,

але й не кращим:  не нами омріяним.

Сповнене шурхоту, шарварку, гулу,

пари морозної, співу та диму.

Я твого голосу б і не розчула,

та і з тобою вже в парі не йтиму…

Передсвяткові спливли перегони.

Зиму оплакують стиглі бурульки.

Молодь розносить повітряні кульки,

жваво сміється, щебече в смартфони,

сніжні замети захоплено місить.

На перехресті жагуче і палко

схлипує скрипка в руках у скрипальки.

А над костелом — надгризений місяць,

хмарним довкруг оповитий серпанком,

скиглить у вухо байдужому місту,

скаржиться, застерігає, віщує —

місто не чує.

 

Лютий 18, 2019, 20:27
Кількість переглядів - 8
Подобається - 1
Дані опрацьовуються...

Напишіть відгук

Переглянути всі вірші автора (за датою)


Переглянути всі вірші автора (за абеткою)