Минаючи Миргород

З Києва, в дорозі,

пізньою порою

сонце миргородське

котиться за мною.

 

Потяг мчить приречено

шляхом кимось обраним.

Колесо розпечене

поспішає обрієм.

 

В полі потяг — вужиком,

в небі сонце-полум’я!

Ліхтарі примружені…

Мчу над лісом-полем я!

 

Миготять безсонні

і стовпи, й тополі.

Котиться із сонцем

серце понад болем.

 

 

Січень 6, 2019, 20:25
Кількість переглядів - 9
Подобається - 0
Дані опрацьовуються...

Напишіть відгук

Переглянути всі вірші автора (за датою)


Переглянути всі вірші автора (за абеткою)