МОВЧИ

Між спорідненістю та сирітством
ми завмерли удвох на межі.
Не здолати невидиму відстань —
ми одвіку з тобою чужі.

 

Незнайомі, далекі, самотні —
зачинились у власних світах…
Тільки спільного міста безодня
сипле сніг на схололі вуста.

 

Тільки бесід колишнє натхнення
здоганяє зненацька вночі.
Ще — Сумська.
І інжирне варення…
І поезія…
Досить.
Мовчи.

Жовтень 15, 2015, 14:00
Кількість переглядів - 93
Подобається - 0
Дані опрацьовуються...

Напишіть відгук

Переглянути всі вірші автора (за датою)


Переглянути всі вірші автора (за абеткою)