Між спорідненістю та сирітством
ми завмерли удвох на межі.
Не здолати невидиму відстань —
ми одвіку з тобою чужі.
Незнайомі, далекі, самотні —
зачинились у власних світах…
Тільки спільного міста безодня
сипле сніг на схололі вуста.
Тільки бесід колишнє натхнення
здоганяє зненацька вночі.
Ще — Сумська.
І інжирне варення…
І поезія…
Досить.
Мовчи.