Мене нема

Мене нема. Мене давно нема.

Я зникла поступово, непомітно,

вимогам цього світу

непідзвітна,

невпізнана, не спіймана, німа.

 

Кажу собі: «І це колись мине,

як все минає, як життя минає».

І я живу ще,

хоч мене немає.

Крізь мене небо світиться льняне.

 

Крізь мене шурхотять рогіз і верби,

і спритні пробігають ящірки.

Їх вже не вернеш,

і мене не вернеш:

не спиниш плин прадавньої ріки.

 

І це минеться. Я прошепочу

свою любов

до вас, мої далекі.

У вирій відлетять мої лелеки,

і ніч погасить небо, як свічу.

 

 

Вересень 5, 2019, 11:41
Кількість переглядів - 16
Подобається - 2
Дані опрацьовуються...

2 коментарі до “Мене нема

Напишіть відгук

Переглянути всі вірші автора (за датою)


Переглянути всі вірші автора (за абеткою)