ЛЯЛЬКА

Місто цвіте салютами,
б’ється луна по стінах.
Свято — з Різдва й до лютого —
це за яким же стилем?

 

І самота у натовпі
зніме з очей полуду.
Ким дотепер була тобі?
Хто я? Лиш лялька вуду…


Смикай її ганчір’яну
душу — вона не рветься.
Наслідком чи причиною
біль той тобі ж озветься.

 

Навіть роки не вчать ніяк —
стелються низько димом.
Ледве було не вчаділа
лялька за довгі зими.

 

Зради були і зречення —
скільки ще треба зречень?
Зіллються в казку речення —
повний по вінця глечик.

 

Гостра така граматика —
з болю, надії, чуда…
Вигадала сама тебе —
отже, сама й забуду.

Жовтень 15, 2015, 14:06
Кількість переглядів - 84
Подобається - 2
Дані опрацьовуються...

1 коментар до “ЛЯЛЬКА

Напишіть відгук

Переглянути всі вірші автора (за датою)


Переглянути всі вірші автора (за абеткою)