Літа

От якби літо – як яблуко: вже на полицях
понад півсотні зібрала б – духмяних, яскравих!
Візьмеш до рук – і згадаєш усміхнені лиця.
Блисне червоним – і гримнуть далекі заграви.

Теплі літа мої – і дощові, й суховійні,
вдячні, як яблуні, добрі, як мамині руки,
хай би не тьмарили вас ні пожежі, ні війни,
хай оминали б вас біди, нещастя й розлуки!

Тільки літа відлітають, мов клин журавлиний.
Не збережеш їх, не втримаєш, не запасешся.
З неба на згадку спадають пір’їнки-хвилини:
кожна – дарунок тобі.

Посміхнись і не сердься.