Літа

Ще одне літо — у сховок, де вже на полицях,

певно, з півсотні лежить їх — блискучих, яскравих.

В тих іще сяють коханих усміхнені лиця,

ці ж — промайнули, мов нишком далекі заграви.

 

Та розкотилися дні, мов волоські горіхи,

та розламались полиці, ключі загубились.

Сховок непевний — ні стін, ні благенької стріхи…

Чи задощило, що краплі стікають із вилиць?

 

Теплі літа мої — і дощові, й суховійні,

вдячні, як яблуні, добрі, як мамині руки,

хай би не тьмарили вас ні пожежі, ні війни,

хай оминали б вас біди, нещастя й розлуки!

 

Тільки літа відлітають, мов клин журавлиний —

не збережеш їх, не втримаєш, не запасешся.

З неба на згадку злітають пір’їнки-хвилини:

кожна — дарунок тобі. Посміхнись і не сердься.

 

 

Червень 11, 2017, 7:45
Кількість переглядів - 32
Подобається - 1
Дані опрацьовуються...

Напишіть відгук

Переглянути всі вірші автора (за датою)


Переглянути всі вірші автора (за абеткою)