Лада Міллер. Там, за хмаркою

На здичавілий голий берег

Смурний, самотній вийде Бог:

Ось біль як ліки від істерик,

Ось щастя — засіб від тривог.

 

Нудьга — як мудрості основа

і віра — стійкості печать.

Та з року в рік, за словом слово —

Усе журба, усе печаль…

 

Лиш там, за хмаркою, за краєм,

Десь позирає з висоти

Любов…

Не бачила, не знаю.

Хіба що розтлумачиш ти.

 

 

Лада Миллер

Там, за облаком

 

И Бог на дикий, голый берег
Выходит, хмур и одинок.
Вот боль – лекарство от истерик,
Вот счастье – средство от тревог.

 

Вот скука – мудрости основа,
Вот вера – стойкости печать.
Из года в год, за словом слово,
И все – тоска, и все – печаль…

 

Но там, за облаком, за краем,
Где неразгаданная тишь –
Любовь…
(Не видела, не знаю,
Вот разве ты мне объяснишь.

 

 

 

Вересень 23, 2018, 18:17
Кількість переглядів - 5
Подобається - 0
Дані опрацьовуються...

Напишіть відгук