Лада Міллер. Не осінь

Ганяють плесом спритні водомірки,
кришиться серпень, рветься на шматки.
Духмяніє від зірки і до зірки
смак літа — помаранчевий, терпкий.

 

Юрба опеньків…

Накиває п’ятами
незграбно із малинника борсук…
Не знаєш, чи сміятися, чи плакати:
не осінь — літо випадає з рук.

 

Окрайцем зарум’янилось узлісся,
пісчаний схил — мов тріснута губа.
І осінь — наче дівчинка-лелітка,
сестричка, господиня і судьба —

 

як побажаєш…

Пташка затріпоче,
кленову оминаючи свічу.
Ти кажеш, буде все, що лиш захочеш…
Я хочу,

хоч не вірю і мовчу.
_____

_____

 

Лада Миллер

Не осень

 

На вкус и цвет оранжевый и терпкий
Крошится август, рвется на куски.
На озере играют водомерки,
Как будто бы гоняют взапуски.

 

Толпа опят – постукиванье пяток,
Так неуклюж в малиннике барсук,
Что не поймешь – смеяться или плакать.
Не осень – лето выпало из рук.

 

Горбушкой подрумянилась опушка,
Потрескалась песчаная губа,
При чем тут осень? – Девочка-подружка,
Сестра-хозяйка, женщина-судьба,

 

Все, что захочешь…
Вздрагивает птица,
Обжегшись о кленовую свечу.
Ты говоришь, что все еще случится.
А я тебе не верю, но хочу.

 

Січень 21, 2019, 14:21
Кількість переглядів - 6
Подобається - 0
Дані опрацьовуються...

Напишіть відгук