Ганяють плесом спритні водомірки,
кришиться серпень, рветься на шматки.
Духмяніє від зірки і до зірки
смак літа — помаранчевий, терпкий.
Юрба опеньків…
Накиває п’ятами
незграбно із малинника борсук…
Не знаєш, чи сміятися, чи плакати:
не осінь — літо випадає з рук.
Окрайцем зарум’янилось узлісся,
пісчаний схил — мов тріснута губа.
І осінь — наче дівчинка-лелітка,
сестричка, господиня і судьба —
як побажаєш…
Пташка затріпоче,
кленову оминаючи свічу.
Ти кажеш, буде все, що лиш захочеш…
Я хочу,
хоч не вірю і мовчу.
_____
_____
Лада Миллер
Не осень
На вкус и цвет оранжевый и терпкий
Крошится август, рвется на куски.
На озере играют водомерки,
Как будто бы гоняют взапуски.
Толпа опят – постукиванье пяток,
Так неуклюж в малиннике барсук,
Что не поймешь – смеяться или плакать.
Не осень – лето выпало из рук.
Горбушкой подрумянилась опушка,
Потрескалась песчаная губа,
При чем тут осень? – Девочка-подружка,
Сестра-хозяйка, женщина-судьба,
Все, что захочешь…
Вздрагивает птица,
Обжегшись о кленовую свечу.
Ты говоришь, что все еще случится.
А я тебе не верю, но хочу.
Дані опрацьовуються...