Квітка дурману

Над головами — марево золоте:

сиплеться листя, наче слова у рими.

Сад засинає. Тільки дурман цвіте:

він же індійський, він і не чув про зими.

 

І грамофони білі іще тремтять,

повняться джазом літніх п’янких мелодій,

та відвойовує осінь за п’яддю п’ядь,

холодом дихає: «Часу немає! Годі!»

 

Що тут лишиться, коли промине цей час,

квітка засохне, дивна і хвороблива?

Що тут лишиться після безжурних нас —

трунок дурману, марне чекання дива.

Жовтень 15, 2016, 15:21
Кількість переглядів - 46
Подобається - 5
Дані опрацьовуються...

1 коментар до “Квітка дурману

Напишіть відгук

Переглянути всі вірші автора (за датою)


Переглянути всі вірші автора (за абеткою)