Кому ялинки, а кому хрести —
везти на цвинтар, чи повік нести.
Таке у нас Різдво і новоріччя!
На Сході знов кривавиться дуга —
шурує навіжений кочегар,
і сіркою смердить із потойбіччя.
Із закордоння, де, мовляв, — брати.
Тож мають право вбити, ізвести,
забрати все, що трапиться на очі.
Свинячі рила сунуть у вікно,
червоне розкидають полотно,
кувікають, паскудять і гигочуть.
А в нас — ялинки, шарварок, свята.
Дрімота в душах тихо пророста —
захланна, самовбивча і байдужа.
Триває довгий, третій рік війни.
Лягають в землю доньки і сини…
Який мороз! Яка на серці стужа!