Йосип Бродський. ПОВЧАННЯ

 

I

Мандруючи в Азії, на ночівлі в чужих домах,

ізбах, коморах та дерев’яних банях і теремах,

де кіптява вкрила шибки, що мають простір узди,

вкривайся кожухом і намагайся завжди

головою лягати в куток, бо в кутку, та ще й у

темряві, — важче змахнути сокирою — враз над нею,

обважнілою від недавно випитого, і в акурат

зарубати тебе на смерть. Вписуй коло в квадрат.

 

II

Бійся широкої вилиці, з місяцем включно, рябої

шкіри щоки; віддавай перевагу очам голубої —

не карої барви — та ще як дорога заводить у ліс,

у хащі. В очах, далебі, найголовніше — розріз,

оскільки в останню хвилину краще побачити все ж,

те, що — хоча й холодніше — прозоріше всяких одеж,

бо лід може тріснути, і в крижаній борні

у прорубу краще, аніж у глевкій, наче мед, брехні.

 

III

Завжди вибирай з тих хат, де надворі висять

пелюшки. З тими приятелюй, кому вже під п’ятдесят.

Мужик в цьому віці знає про долю достатньо,

аби приписати собі якийсь твій нехитрий статок;

так само — й баба. Гроші ховай у комір

шуби; якщо ж ти мандруєш без нічого такого —

в штанину нижче коліна, тільки не в чобіт: знайдуть.

В Азії чоботи — перше, що вкрадуть, мабуть.

 

IV

Просувайся в горах повільно, повзи, якщо треба повзти.

Здалеку гори величні — безглузді, коли поряд ти;

гори є форма поверхні, поставленої сторчма,

здається горизонтальною стежка, звивиста зокрема.

По суті ж вона вертикальна. Лежачи в горах — стоїш,

стоячи — ти лежиш, доводячи цим, що, лиш

в падінні ти незалежний. Так перемагають страх,

запаморочення над прірвою й захоплення на верхах.

 

V

Не відгукуйсь на «Ей, паря!» Будь — мов глухий і німий.

Навіть знаючи мову, не говори на ній.

Намагайся не виділятися — в профіль, анфас; порою

просто не мий обличчя. І коли десь пилою

ріжуть горло собаці, то не хмурній. Палиш — гаси

цигарку в плювок. Щодо речей — носи

сіре, під колір землі, особливо — спіднє,

щоб тебе не зарили зрештою, спокусившись, в землю обридну.

 

VI

Зупинившись в пустелі, викладай стрілу з камінців,

щоб, прокинувшись раптом, одразу побачити ціль,

напрямок руху дізнатись. Бо демони там щоночі

подорожнього шарпають. Той, хто їх слухати схоче,

може вмить заблукати: крок в сторону — і кранти.

Привиди, духи, демони — вдома в пустелі. Ти

переконаєшся сам — шурхіт піска не втіша

коли від тебе також лишиться сама душа.

 

VII

Ніхто достеменно ніколи нічого не зна.

У провідника попереду спина широка й міцна.

Дивись і тримайся — думай, що дивишся в майбуття —

тримайся від нього на відстані — наскільки можливо. Життя

це є, по суті, відстань поміж сьогодні і

завтра, інакше — майбутнім. Кроки прискорювати свої

варто, тільки якщо за тобою — життя ж бо дорожче —

хтось буде гнатись: убивця, грабіжник, минуле тощо.

 

VIII

У кислому смраді ганчір’я, в запаху кізяка

цінуй байдужість речі до погляду чужака

і сам втрачай свої обриси, будь недосяжним для

бінокля, спогадів, жандарма або рубля.

Кахикаючи в хмарі пилу, човгаючи по багні,

яка різниця, зблизька чимось будеш ти, а чи ні?

Навіть ще й краще, що про тебе з ножем чоловік

як про чужого не встигне подумати вже вовік.

 

IX

Річки в Азії з вигляду довші, ніж будь-де у світі,

багатші алювієм, тож каламутніші, і у долоні вмитій

щойно води зачерпнеш — залишається осад,

той, хто з них п’є, шкодує, що пив з них досі.

Не довіряй відображенню. Перепливай на ту

сторону на власноручно збитому тобою плоту.

Знай, що сяйво багаття вночі, навіть слабе,

плинучи з берега вниз, ворогу зрадить тебе..

 

X

Пишучи звідси листи, не повідомляй про те,

з чим зіткнувся в дорозі. Інших торкайся тем,

пиши про себе, про почуття та інше — лист

можуть перехопити. І взагалі-то лиш

пера переміщення вздовж паперу — це

збільшення прірви з тим, кому вже не глянеш в лице,

сісти з ким чи лягти не зможеш, кого, всупереч письму, —

більше ти не побачиш. Байдуже вже, чому.

 

XI

Коли на плато пустому стоїш ти самотньо під

бездонним куполом Азії, де в голубий небозвід

пілот або янгол зрідка свого додає крохмалю,

і ти мимохіть здригаєшся, свою відчуваючи малість,

знай же, що простір, якому, здається, не треба більше

нічого, насправді так сильно нуждається в іншому

погляді з боку, оцінці, критерії порожнечі.

І тільки один лиш ти здатен на ці безумовні речі.

 

 

 

 

Иосиф Бродский

Назидание (1987)

 

I

Путешествуя в Азии, ночуя в чужих домах,

в избах, банях, лабазах — в бревенчатых теремах,

чьи копченые стекла держат простор в узде,

укрывайся тулупом и норови везде

лечь головою в угол, ибо в углу трудней

взмахнуть — притом в темноте — топором над ней,

отяжелевшей от давеча выпитого, и аккурат

зарубить тебя насмерть. Вписывай круг в квадрат.

 

II

Бойся широкой скулы, включая луну, рябой

кожи щеки; предпочитай карему голубой

глаз — особенно если дорога заводит в лес,

в чащу. Вообще в глазах главное — их разрез,

так как в последний миг лучше увидеть то,

что — хотя холодней — прозрачнее, чем пальто,

ибо лед может треснуть, и в полынье

лучше барахтаться, чем в вязком, как мед, вранье.

 

III

Всегда выбирай избу, где во дворе висят

пеленки. Якшайся лишь с теми, которым под пятьдесят.

Мужик в этом возрасте знает достаточно о судьбе,

чтоб приписать за твой счет что-то еще себе;

то же самое — баба. Прячь деньги в воротнике

шубы; а если ты странствуешь налегке —

в брючине ниже колена, но не в сапог: найдут.

В Азии сапоги — первое, что крадут.

 

IV

В горах продвигайся медленно; нужно ползти — ползи.

Величественные издалека, бессмысленные вблизи,

горы есть форма поверхности, поставленной на попа,

и кажущаяся горизонтальной вьющаяся тропа

в сущности вертикальна. Лежа в горах — стоишь,

стоя — лежишь, доказывая, что, лишь

падая, ты независим. Так побеждают страх,

головокруженье над пропастью либо восторг в горах.

 

V

Не откликайся на “Эй, паря!” Будь глух и нем.

Даже зная язык, не говори на нем.

Старайся не выделяться — в профиль, анфас; порой

просто не мой лица. И когда пилой

режут горло собаке, не морщься. Куря, гаси

папиросу в плевке. Что до вещей, носи

серое, цвета земли; в особенности – бельё,

чтоб уменьшить соблазн тебя закопать в нее.

 

VI

Остановившись в пустыне, складывай из камней

стрелу, чтоб, внезапно проснувшись, тотчас узнать по ней,

в каком направленьи двигаться. Демоны по ночам

в пустыне терзают путника. Внемлющий их речам

может легко заблудиться: шаг в сторону — и кранты.

Призраки, духи, демоны — дома в пустыне. Ты

сам убедишься в этом, песком шурша,

когда от тебя останется тоже одна душа.

 

VII

Никто никогда ничего не знает наверняка.

Глядя в широкую, плотную спину проводника,

думай, что смотришь в будущее, и держись

от него по возможности на расстояньи. Жизнь

в сущности есть расстояние — между сегодня и

завтра, иначе — будущим. И убыстрять свои

шаги стоит, только ежели кто гонится по тропе

сзади: убийца, грабители, прошлое и т. п.

 

VIII

В кислом духе тряпья, в запахе кизяка

цени равнодушье вещи к взгляду издалека

и сам теряй очертанья, недосягаем для

бинокля, воспоминаний, жандарма или рубля.

Кашляя в пыльном облаке, чавкая по грязи,

какая разница, чем окажешься ты вблизи?

Даже еще и лучше, что человек с ножом

о тебе не успеет подумать как о чужом.

 

IX

Реки в Азии выглядят длинней, чем в других частях

света, богаче аллювием, то есть — мутней; в горстях,

когда из них зачерпнешь, остается ил,

и пьющий из них сокрушается после о том, что пил.

Не доверяй отраженью. Переплывай на ту

сторону только на сбитом тобою самим плоту.

Знай, что отблеск костра ночью на берегу,

вниз по реке скользя, выдаст тебя врагу.

 

X

В письмах из этих мест не сообщай о том,

с чем столкнулся в пути. Но, шелестя листом,

повествуй о себе, о чувствах и проч. — письмо

могут перехватить. И вообще само

перемещенье пера вдоль по бумаге есть

увеличенье разрыва с теми, с кем больше сесть

или лечь не удастся, с кем — вопреки письму —

ты уже не увидишься. Все равно, почему.

 

XI

Когда ты стоишь один на пустом плоскогорьи, под

бездонным куполом Азии, в чьей синеве пилот

или ангел разводит изредка свой крахмал;

когда ты невольно вздрагиваешь, чувствуя, как ты мал,

помни: пространство, которому, кажется, ничего

не нужно, на самом деле нуждается сильно во

взгляде со стороны, в критерии пустоты.

И сослужить эту службу способен только ты.

 

Січень 6, 2019, 20:54
Кількість переглядів - 2
Подобається - 0
Дані опрацьовуються...

Напишіть відгук