*****
Нема ні гніву, ні образи:
Росія — тінь, і серце — теж.
Суглоби зламані всі разом
у міст і сіл — куди не йдеш.
Тече вщент виплакане небо
під двері у чужі краї…
То Кремль — то громіздка амеба
скрізь тягне щупальця свої!
Дроти колючі, розірвіться!
І прикордонний стовп, звались!
В ліси литовські, польський випас
стікай же, войовничий слиз!
Можливо, вийдеш ти за межі,
заповниш світ мертвотним днем
і станеш кізяком ведмежим,
і висохнеш — і ми зітхнем.
* * *
О, нет ни гнева, ни обиды:
Россия – тень, и сердце – тень,
И все суставы перебиты
У городов и деревень…
Течет исплаканное небо
К чужой стране, к чужим дверям…
То Кремль – гигантская амеба –
Вытягивается к морям!
Рвись, проволока на заставах,
И пограничный столб – вались!
В лесах литовских, в польских травах
Теки, воинственная слизь!
Быть может, выйдя за пределы,
Заполня мир, ты сгинешь в нем,
Ты станешь грязью поределой –
И высохнешь – и мы вздохнем…
1939
Дані опрацьовуються...