Н.Ж.
Тебе ламали пристрасні потоки,
було їх стільки — золотистих злив!
Але в очах твоїх, таких глибоких,
лиш дужчав приголомшений наїв.
Я йшов на них! І падав під удари!
О, Господи, ці очі вмилосердь!
Так ваблять нас автомобільні фари,
що в темряві несуть сліпучу смерть.
Я йшов на них! А вітер плив гігантом,
лишаючи у хмарах дим і прах.
І в сутінках бродячим музикантом
ходила осінь по пустих дворах.
Я знав, що пізно! Знав, що ставку бито,
що щастя знову зраджує гравцю!
Та кидавсь навперейми під копита,
аби спинити мить щасливу цю!
І знав, що марне все це божевілля!
Майне! Ударить! Звалить! Наповал!
З усіх небесних і земних скарбів я
лише очей твоїх не цілував.
___________
____________
Иван Елагин
Н.Ж.
Их было много – золотистых ливней.
Тебя ломали страстные струи,
Но с каждым днем глядели всё наивней
Глаза ошеломленные твои.
Я шел на них! И падал под ударом!
(Господь, глаза ее умилосердь!)
Так тянутся к автомобильным фарам,
Несущим ослепительную смерть.
Я шел на них! А ветер плыл гигантом
И оставлял на мокрых тучах шрам,
И в сумерках бродячим музыкантом
Ходила осень по пустым дворам.
Я знал, что поздно! Знал, что ставка бита,
Что счастье изменяет игроку!
Но я бросался счастью под копыта,
Чтобы остановить на всем скаку!
И знал: его уже не остановишь!
Мелькнет! Ударит! Рухну! Наповал!
Из всех небесных, всех земных сокровищ
Я только глаз твоих не целовал.
Дані опрацьовуються...