«І де ж ти досі був, скажи, ну де?»

І де ж ти досі був, скажи, ну де?

Коли осіннє прядиво руде

снувалось, розпускалось, зітлівало,

коли життю життя було замало

і йшли роки, як довгий дощ іде.

 

А я вдивлялась в очі тим рокам,

як корабель вночі без маяка.

Чого шукала – я й сама не знала.

Усе минає – от воно й минало,

та ось в руці твоїй – моя рука.

 

І затишно, і тепло на Землі,

і з мандрів повернулись кораблі,

і клинопис улігся на скрижалі,

і дні блищать, мов мамині коралі,

мов краплі на чаїному крилі.

 

Березень 21, 2021, 19:12
Кількість переглядів - 38
Подобається - 4
Дані опрацьовуються...

2 коментарі до “«І де ж ти досі був, скажи, ну де?»

Напишіть відгук

Переглянути всі вірші автора (за датою)


Переглянути всі вірші автора (за абеткою)