Грудневе

Поки відзначали і втрачали,

жовтень у гарячці догорів.

Мрячна ніч розчісує дощами

золоте волосся ліхтарів.

Підбиває рік усі гризоти,

нездійсненні множаться нулі.

Сповідайся вічній ночі, хто ти

і навіщо ходиш по землі.

Вік марнуєш, наче ще в запасі

два життя лишилося чи три —

чом тобі і радість не на часі,

чом стають данайськими дари?

В ніжній мушлі б зиму пережити,

слухаючи пінний шурхіт днів…

Та вже човга чорт збирати мито,

хрускіт з-під копит зацебенів.