Грудневе

Колись і я була мамою молодою

і вірила: коли донечки підростуть,

ми справимось разом з будь-якою бідою,

здолаємо з ними будь-яку довгу путь.

 

Та путь — попід снігом, вряд чи її здолати…

А донечки підростали — й повиростали.

Лишились невивчені  аксіоми та постулати,

і зайняті іншими трони, сцени та п’єдестали.

 

І мчать білі коні з принцами — далі й далі,

і рак на горі не свисне, і мак не вродить.

Давно постирались безкрилі старі сандалі,

а всі чобітки обіцяні — від мавроді.

 

І дядька немає в Києві та й не буде —

саму бузину лишила у спадок дітям…

Та все ж не журюсь, бо знаю, що кожен грудень

вертає до світла і марить майбутнім літом.

 

Січень 7, 2019, 16:43
Кількість переглядів - 1
Подобається - 1
Дані опрацьовуються...

Напишіть відгук

Переглянути всі вірші автора (за датою)


Переглянути всі вірші автора (за абеткою)