Грудень

OLYMPUS DIGITAL CAMERA

 

У грудні день короткий, як життя,

й похмурий, як радянська установа.

Чорніють край порога мокрі дрова,

нікому не потрібні до пуття

в епоху металевих батарей,

в період вимерзання змісту й суті…

О третій заповзає в хату сутінь

з усіх шпаринок, вікон та дверей.

І ніч хитає гойданку небес,

блищать калюжі та церковні бані…

І дзвонам в непроглядному тумані

щоранку підвиває змоклий пес…

 

Але що важать мряка та сльота,

якщо Ви набираєте мій номер!

Теплішає мій затишок, і знову

закляклий день на літо поверта.

Листопад 28, 2015, 21:39
Кількість переглядів - 53
Подобається - 0
Дані опрацьовуються...

Напишіть відгук

Переглянути всі вірші автора (за датою)


Переглянути всі вірші автора (за абеткою)