Гірке літо

Літо, сестричко, вже перевалило за гребінь –

звідки тут повені взятись чи буйному цвіту…

Вибач йому. Не кляни, не жалійся, не гребуй:

літо як літо.

 

Ліки щоденні гіркі, мов отрута мигдальна.

Пий цю мікстуру і пóсмаку м’яти очікуй —

наче тих слів, що забракло у мить вирішальну,

й певно довіку.

 

Зламаний прут у старої іржавої клітки,

ниє ребро — ані співу, ні вільного лету.

Все і залишиться так: ні для чого, нізвідки —

так, для сюжету…

 

Серпень 4, 2020, 19:25
Кількість переглядів - 8
Подобається - 2
Дані опрацьовуються...

Напишіть відгук

Переглянути всі вірші автора (за датою)


Переглянути всі вірші автора (за абеткою)