Вітер

Знов церковний дзвонар налаштовує дзвін-камертон
і йому підвиває сусідський зажурений пес.
Літній вечір — за бортом, його не врятує ніхто:
не буває чудес.

Осінь спалює пристані та рятувальні човни.
Плюскіт хвилі та спеку із димом доносить до нас.
Ми гадали, заручники віку, любові, війни,
що на все є свій час.

Але час відлітає — невловний, омріяний птах,
вислизає із рук, забирає у вирій літа,
залишає лиш вітер — у вижовклих очеретах,
у дзвінках і листах…

Вересень 6, 2018, 16:54

Маскувальна сітка

Сітку сплітати, як вірша: уперто, потроху,
вузлик за вузликом і за рядочком рядок.
Зійде зелено-барвисте начиння «грядок»
і замаскує собою шалену епоху.

Скриє цей світ, що давно потребує ремонту.
Скриє героїв від нього — від смерті, від ран…
Думаєш, хлопці? Там кожен із них — ветеран.
Думаєш, що це за лінія? Лінія фронту.

Сітка моя маскувальна… І поки плету я
поки затято затягую грубі вузли,
все, що в мені ви, напевно, збагнути б могли,
біль та сум’яття, що глибоко в душу лягли,
рухи живої душі цим плетінням маскую.

Серпень 6, 2018, 4:28

Серпень

Вийде серпень з місячним серпом,
скосить літо і складе в копиці.
Ніч коротка, та чомусь не спиться —
лиш мені чи, може, нам обом?

Вперше я за літом не тужу:
стільки райдуг, стільки гроз минуло,
а в душі — ні бруду, ні намулу —
змило накип, зчистило іржу.

Прийде заощадливий ключар
і зачинить літо у коморі:
зелень неозору, теплі зорі.
Поки є — милуйся, витрачай!

У серпневій тиші вечоровій
поки мрієш, пишеш і живеш,
поки не спинився на півслові,
поки серце сповнене любові —
літу і життю немає меж.
Серпень 1, 2018, 19:15

Тринадцятий травень

1.
Дванадцять років — як дванадцять місяців:
у кожного свій норов був і колір.
Ми й не гадали, скільки в них поміститься
очікувань, вагань, жадань, докорів,

нічних дзвінків, нервових недомовок,
пекучих сліз, листів, присвячень, зречень…
Ми й слово те відправили у сховок:
любов погано в’яжеться до втечі.

Тож не картай, що сад мій знову квітне,
що ваблять зорі і душа співає,
що хтось мені всміхається привітно,
і я йому у відповідь киваю.

2.
Цей травень — не тринадцятий, а перший:
ніколи досі так не пахли квіти,
так соловейко не співав довершено,
дерева так не вміли гомоніти.
Серпень 1, 2018, 5:29

Моя любов

Моя любов – чи нелюбов –
Вас не торкнеться анітрохи.
Збігатимуть безтямні роки,
та буде затишно обом.

У кожного – своя печаль,
своє вино, своя оселя,
журлива пісня чи весела,
за довгий вік — своя скрижаль.

Лиш за вікном – буденно так –
наприкінці глухої ночі
досвітня пташка заскрекоче,
сполоханий озветься птах.

Червона крапля на вустах,
червоні очі…
Липень 15, 2018, 12:17

Чекаючи трамвая

У підземному переході
пахло дощем,
а тут, нагорі, — плюс тридцять.
Я б сказала цій спеці «годі!»,
та липень ушкварить ще —
і доведеться змириться.

У босоніжках і сукні в стилі
«юносте, прощавай!»
другий вагон вираховую — не омине.
Де забарився
минулого травня мого
трамвай?
І де б я чекати мала,
щоб ти
не оминув мене?
Липень 12, 2018, 17:59

Тримайся

Це місто ковтне тебе, не перетравить — і виплюне.
Це місто — хижак. Не чекай на його співчуття.
Скількох воно кидало з мосту: цікаво, чи випливе!
А вижити хочеш — зубами тримайсь за життя!

Подалі тримайся. Подалі від нього, чужинко, бо
небажано перетинати умовну межу.
Тримайся на відстані пострілу, лету пташиного!
Це все, що я мушу сказати, тому і кажу.

І хай тобі часом буває то гірко, то солоно,
і не вистачає підтримки або визнання,
тримайся свого незрадливого щастя безсонного,
свого передмістя, свого ясночолого дня.

 
 
Липень 9, 2018, 21:49

Ущухне дощ і липа зацвіте

Ущухне дощ і липа відцвіте,
бо розпал літа, липень, як на те,
і сад по вінця соками налитий.
А щастя непомітне і просте
десь тут щоранку сходить, і росте,
і в дощ вологими очима глипа.

Збігають дні, мов краплі дощові,
поблискуючи бісером в траві.
Чому у злив мелодія журлива?
Тримайся, мій незмінний візаві:
коли болить — це значить, ми живі,
а живемо — то все іще можливо.

 

Липень 2, 2018, 23:04

Пора цвітіння мальв

Він любить не тебе,
Отямся, Бог з тобою…

Булат Окуджава

 
Пора цвітіння мальв
і тверезіння глузду.
Життя тебе не вчить,
а то ще й навпаки!..
Ця яблунька суха
не матиме галуззя.
Ця півжива любов
розгубить пелюстки.

Він любить не тебе.
Отямся і не квітни!
Заклякни! Збережи
цю ніжність про запас.
Це світло і тепло,
не виплескані, літні,
медову цю печаль
невдовзі прийме Спас.
Червень 28, 2018, 1:58

Зривається серце в провалля

Зривається  серце в провалля
і гупає в грудях, дурне,
і очі твої вогнепальні
тримають в полоні мене.

Безглуздо отак закохатись! —
Сама себе тихо кляну.
А джмелик гуде волохатий
про тричі можливу весну!

Її надолужують з ночі
дзвінкі солов’ї за вікном,
і сиплються зорі пророчі
у сад золотим бурштином.

 
 
Червень 18, 2018, 5:07


Сторінка 1 з 2 1 2 »

Переглянути всі вірші автора (за датою)


Переглянути всі вірші автора (за абеткою)