Вірші (за датою)

ОК


Монстери помережаний листок
старанно затуляє піввікна.
Я набираю лаконічне ОК,
а крізь бурульки прозира весна.
 
Так смішно впізнавати кожен жест
і вгадувати усмішку твою…
Невже це знов зі мною, і невже
я знов стою у квітня на краю?
 
Це не любов, — кажу собі, — це міф,
це сум за проминущим, це мара,
снага до волі в’язня у тюрмі,
журба за щастям, наче світ, стара.
 
Це впізнавання друга в чужині,
це всесвіт, що в очах вмістився враз,
в нічній дорозі — селища вогні,
в буремнім морі — рятівний баркас.
 
Це мрія про взаємне почуття,
фантомний біль відтятої руки,
загублене і знайдене дитя,
у темряві запалені зірки.
 
Це не любов…
Це сіль, і йод, і жар,
вогонь і крига, і у прірву крок.
І ти про це, на щастя чи на жаль,
не знатимеш.
Лови коротке ОК.
 
 
Листопад 23, 2023, 14:38

Прогноз погоди для переселенців


Пів на десяту розпочнеться дощ…
Чи є щось прогнозоване у світі
звістóк недобрих, катастроф і трощ,
якими вже по вінця дні налиті!
Десятий рік пліч-о-пліч у борні –
не рóботи, не велети могутні –
вразливі, кращі гинуть у вогні,
у рідних забираючи майбутнє.

І ми – як павутинки восени,
рознесені нещадними вітрами,
занурені у летаргійні сни,
герої недописаної драми,
сучасники безумної доби,
заручники розваг її ганебних,
на вістрі й на околицях журби
з надією вдивляємось у небо.
Неначе там, вгорі, між хмарних товщ
є хтось, відповідальний за ці миті,
і щось є прогнозоване у світі...

Пів на десяту розпочався дощ.

 
Листопад 20, 2023, 15:17

В лікарні

Чорна завіса ночі,
чорний квадрат вікна...
Вкотре були пророчі
сни мої.
Бо війна
наздоганя вигнанців,
де б вони не були,
сутінок та імли
нам не позбутись вранці.
У ритуальнім танці
мечуться ночі й дні
в безперестанній
нашій
власній
оцій війні.
Лютий 18, 2023, 22:39

Ти розберешся

Ти розберешся, кому із них —
більш непотрібна і більш чужа.
Виросте мрія і дасть під дих,
все, що збудуєш, — поїсть іржа.
 
Камінь наріжний на цім шляху
знов провіщає по колу біг,
долю непевну, лиху, глуху,
темряву, сніг і чужий поріг.
 
Поряд по колу іде війна,
вірна, як смерть за твоїм плечем.
Решта — то кроків її луна...
Хоч і у грудях тобі пече.
 
Грудень 27, 2022, 5:06

«І де ж ти досі був, скажи, ну де?»

І де ж ти досі був, скажи, ну де?
Коли осіннє прядиво руде
снувалось, розпускалось, зітлівало,
коли життю життя було замало
і йшли роки, як довгий дощ іде.
 
А я вдивлялась в очі тим рокам,
як корабель вночі без маяка.
Чого шукала – я й сама не знала.
Усе минає – от воно й минало,
та ось в руці твоїй – моя рука.
 
І затишно, і тепло на Землі,
і з мандрів повернулись кораблі,
і клинопис улігся на скрижалі,
і дні блищать, мов мамині коралі,
мов краплі на чаїному крилі.
 
Березень 21, 2021, 19:12

«З оцих дрібниць, цієї рути-м'яти...»

З оцих дрібниць, цієї рути-м'яти,
із безладу у збуреній душі
народяться не кляті і не м'яті
слова.
Ти їх у ніч прошепочи.
 
Нехай торкнуться чорних оксамитів,
і пурхнуть у прочинене вікно.
Як ті джмелі, – зберуть належне мито
і відлетять –
і буде все одно
 
тобі, чи ти тримаєшся за стіни
обійстя,
чи воно уже пісок,
і чи від власної тікаєш тіні,
чи з попелу ілюзій і казок.
 
Мовчи, не умовляй себе: дарма!
Бо, вір-не вір –
пробив годинник час твій.
Є ви удвох.
Й у світі більш нема
нічого, важливішого за щастя.
 
 
Березень 20, 2021, 9:24

Лиш любов

Осінь-маркітантка очі мружить,
мідяків витрушує торби.
В споришах пасуться голуби,
киця обережно п’є з калюжі.
 
Тихий жовтень. Ще тихіша ліра,
хоч гармат не чути з далини.
Перемир’я, сьомий рік війни,
мирний тил, утома і зневіра...
 
В соннім дощовім амфітеатрі
глухне шал звитяг і перемог.
Над садами стелеться димок,
скумпії палають, наче ватри.
 
Мрії тут збуваються нескоро...
Будь зі мною. В ці мінливі дні
світ – хиткий, непевний, і мені
лиш любов – надія і опора.
 
Листопад 2, 2020, 17:39

Камінь

Світлоокий,
ніжний мій королю,
будь зі мною:
пізньою порою
за вікном гілки старого дуба
графіку малюють – зриму, грубу.
 
Там дракон жахливий шкірить ікла.
Там дівча – я вже до нього звикла –
наче щось мені сказати хоче,
та кудись щезає опівнóчі.
Хижаки у листі причаїлись.
Вчора – оси, мов думки, роїлись...
 
Дивні там, скажу тобі, істоти!
Варто сну на мить мене збороти,
як вони зникають між гілками,
на душі важкий лишивши камінь.
 
Мій нежданий, мій давно чеканий,
прибери,
відсунь,
зніми
цей камінь!
 
 
Жовтень 7, 2020, 10:57

Гірке літо

Літо, сестричко, вже перевалило за гребінь –
звідки тут повені взятись чи буйному цвіту…
Вибач йому. Не кляни, не жалійся, не гребуй:
літо як літо.
 
Ліки щоденні гіркі, мов отрута мигдальна.
Пий цю мікстуру і пóсмаку м’яти очікуй —
наче тих слів, що забракло у мить вирішальну,
й певно довіку.
 
Зламаний прут у старої іржавої клітки,
ниє ребро — ані співу, ні вільного лету.
Все і залишиться так: ні для чого, нізвідки —
так, для сюжету…
 
Серпень 4, 2020, 19:25

Я не той

Зачаїлись, між хвиль завмерши,
теплі зорі і місяць срібен…
Пам’ятаю, почула вперше:
«Я не той, хто тобі потрібен».
 
Днів шалених калейдоскопи,
що не зустріч — однак прощання.
Тропи сходжені, збиті стопи…
Де ж ти, серце моє й кохання?
 
Ми й відійдемо поодинці:
наче кулі — роки, meine Lieben*!
Знову інший говорить жінці:
«Я не той, хто тобі потрібен».
 
 
* meine Lieben — мої кохані
 
 
Червень 15, 2020, 14:39


Сторінка 1 з 11 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 »

Переглянути всі вірші автора (за датою)


Переглянути всі вірші автора (за абеткою)