Наталія Борисова

Зарозумілому поетові
з російської

Як ти таке створити зміг?
Їй-богу, твори геніальні!
Хоч навпаки читаєш їх,
Хоч навскоси, а чи дзеркально!
Рядки на літери порвеш,
Всередину засунеш кутні...
Нічим ти їх не зіпсуєш:
Здоровий глузд у них відсутній.





Січень 5, 2016, 22:19

З Олександра Кабанова

***
Із пісні викинеш слова
у будь-який словник.
І більше не росте трава,
і дзвін церковний зник.
Лиш січень срібно хилита
в ярах свою журбу.
І тужить гірко в небі та,
що їй ти милим був.







Листопад 27, 2015, 13:29

З Леоніда Каденка

***
В’ються зграї грачині — не спиниш.
Як від довгої сплячки бува,
півдня знову цурається північ,
від землі відсихає трава.

Мов прийшов до заморського царства,
а зима до кісток дістає.
Невимовне моє яничарство,
нескінченне вигнання моє.

Рік за роком, я котру вже зиму
в цій країні, мені не чужій,
відбуваю самотницьку схиму
в мови рідної на рубежі.

Листопад 27, 2015, 13:20

З Дмитрія Бикова

Як шкода, що нема ще осінніх прикмет —
Зеленіє, мов в оранжереї.
Не такі вже і сильні, сказав би поет,
Наші ямби і наші хореї.

Щось залишити — зовсім безсилі вони,
Щось утримати — також безсилі —
Тож сум’яттям і острахом повняться сни:
Непостійні такі наші милі.

Ще води не торкнулися пасма імли,
Ще прозорість небес невагома.
І питатися марно, чи довго, коли, —
Це вже визначено і відомо.

І навіщо тебе відпускаю я знов
І тремчу, і надії плекаю?
Анно, серце моє, улягається кров,
Я у сумі своїм потопаю.
Жовтень 30, 2015, 13:32

З Лади Міллер "Яблуко"

Яблуко знайдеться — буде і привід упасти.
Ти моє яблуко-тиблуко, пристрасті пастка.
Встигнеш-достигнеш в десницю осінню живую.
Жити без тебе не можу — без тебе живу я.

Ввечері надто буває так боляче, прикро!
Дай скуштувати бочок, поки жовтень не викрав!
Соку благаю, розплескую срібло хмільне...
Ти — моє яблуко, я ж бо — ребро запасне.

Сад оживає, регоче, злітає із брами.
Яблучний вітер — та де там: завії, бурани!
Завтра зима, а поки що зберу про запас
Стиглих, щасливих, до смерті закоханих — нас.

Жовтень 30, 2015, 13:26