Марія Маркова. Жимолость

Марія Маркова
Жимолость

Виросла жимолость, щоб від будинку важкого,
від корабельного крену відхлинуть, піти.
Щоби здригатися і розпадатись від грому,
пінно цвісти.

Згодом вона під собою весь дім поховає.
Буде під вітром зелена гойдатися рать.
Іншого їй не залишиться в цілому раї —
лиш відбирать.

Так відбери ж цей кораблик — не дам йому ради!
Швидше, допоки не знявся смертельний борей!
Щоби зімкнулись під гребнем дев’ятого саду
стулки дверей.
Вересень 23, 2018, 18:24

Лада Міллер. Там, за хмаркою

На здичавілий голий берег
Смурний, самотній вийде Бог:
Ось біль як ліки від істерик,
Ось щастя — засіб від тривог.

Нудьга — як мудрості основа
і віра — стійкості печать.
Та з року в рік, за словом слово —
Усе журба, усе печаль…

Лиш там, за хмаркою, за краєм,
Десь позирає з висоти
Любов…
Не бачила, не знаю.
Хіба що розтлумачиш ти.

 
Лада Миллер
Там, за облаком
Вересень 23, 2018, 18:17

«Знов жити осені несила...» Лада Міллер (з рос.)

*****
Знов жити осені несила —
Дощ зі сльозами навздогін.
Дерева поскладали крила
Й попритискалися до стін.

Туманом річка занедужа,
Затихне передзвін води.
А я люблю тебе ще дужче
І безоглядніш, ніж завжди.

Хай небо важче від бруківки —
Зважай лиш на тепло сердець,
Поки цвірінькає із гілки
Неперелітний горобець.

 
Вересень 7, 2018, 19:01

Наталія Борисова

Зарозумілому поетові
з російської

Як ти таке створити зміг?
Їй-богу, твори геніальні!
Хоч навпаки читаєш їх,
Хоч навскоси, а чи дзеркально!
Рядки на літери порвеш,
Всередину засунеш кутні...
Нічим ти їх не зіпсуєш:
Здоровий глузд у них відсутній.





Січень 5, 2016, 22:19

З Олександра Кабанова

***
Із пісні викинеш слова
у будь-який словник.
І більше не росте трава,
і дзвін церковний зник.
Лиш січень срібно хилита
в ярах свою журбу.
І тужить гірко в небі та,
що їй ти милим був.







Листопад 27, 2015, 13:29

З Леоніда Каденка

***
В’ються зграї грачині — не спиниш.
Як від довгої сплячки бува,
півдня знову цурається північ,
від землі відсихає трава.

Мов прийшов до заморського царства,
а зима до кісток дістає.
Невимовне моє яничарство,
нескінченне вигнання моє.

Рік за роком, я котру вже зиму
в цій країні, мені не чужій,
відбуваю самотницьку схиму
в мови рідної на рубежі.

Листопад 27, 2015, 13:20

З Дмитрія Бикова

Як шкода, що нема ще осінніх прикмет —
Зеленіє, мов в оранжереї.
Не такі вже і сильні, сказав би поет,
Наші ямби і наші хореї.

Щось залишити — зовсім безсилі вони,
Щось утримати — також безсилі —
Тож сум’яттям і острахом повняться сни:
Непостійні такі наші милі.

Ще води не торкнулися пасма імли,
Ще прозорість небес невагома.
І питатися марно, чи довго, коли, —
Це вже визначено і відомо.

І навіщо тебе відпускаю я знов
І тремчу, і надії плекаю?
Анно, серце моє, улягається кров,
Я у сумі своїм потопаю.
Жовтень 30, 2015, 13:32

З Лади Міллер "Яблуко"

Яблуко знайдеться — буде і привід упасти.
Ти моє яблуко-тиблуко, пристрасті пастка.
Встигнеш-достигнеш в десницю осінню живую.
Жити без тебе не можу — без тебе живу я.

Ввечері надто буває так боляче, прикро!
Дай скуштувати бочок, поки жовтень не викрав!
Соку благаю, розплескую срібло хмільне...
Ти — моє яблуко, я ж бо — ребро запасне.

Сад оживає, регоче, злітає із брами.
Яблучний вітер — та де там: завії, бурани!
Завтра зима, а поки що зберу про запас
Стиглих, щасливих, до смерті закоханих — нас.

Жовтень 30, 2015, 13:26