Як почуваюся? Білкою в колесі, білкою…
Котиться колесо стрімко крізь осені й весни.
Час вираховую п’ятницями й понеділками:
дні безсезоння облудні, пусті, безсловесні.
Знову без мене зів’яли шафрани та проліски.
Начебто вчора принишкли вітри й заметілі —
а під вікном уже чваняться ружі породисті,
а край дороги вже клени стоять пожовтілі…
Як почуваюся? Кігтики стерлись об колесо.
Не зупинитись, не вийти і не роздивитись.
Тішуся тільки мінливістю та випадковістю:
нібито сплю і комусь намагаюсь приснитись.
Та розбуди, доторкнися —
й відступиться марево.
Що ті колеса! Давай прогуляємось пішки!
З гілки на гілку стрибає руденька сестра моя…
Доброго ранку, мала! Ми принесли горішків.
2013