Полуниці

Кочові племена полуниць у старім саду

потерпають від наступу дикого винограду.

І коли після дріб’язку справ я до них прийду,

шурхотітиме листя, ганьбитиме людську зраду.

 

Не подітись нікуди від наших земних садів,

від землі, що парує, від трав, і дерев, і квітів.

По мені — й нагороди найкращі — не від вождів,

а від чорного ґрунту — ягоди соковиті.

 

 

 

Травень 23, 2017, 18:34
Кількість переглядів - 47
Подобається - 2
Дані опрацьовуються...

Напишіть відгук

Переглянути всі вірші автора (за датою)


Переглянути всі вірші автора (за абеткою)