Кочові племена полуниць у старім саду
потерпають від наступу дикого винограду.
І коли після дріб’язку справ я до них прийду,
шурхотітиме листя, ганьбитиме людську зраду.
Не подітись нікуди від наших земних садів,
від землі, що парує, від трав, і дерев, і квітів.
По мені — й нагороди найкращі — не від вождів,
а від чорного ґрунту — ягоди соковиті.