Виглядає з-під снігу трава,
незнищенні вистромлює жала.
Повертаються в пісню слова —
їх так довго тобі бракувало!
Відповзає скажена зима,
крижані розмикаючи ікла.
От би враз і ординська пітьма
за сусідським поребриком зникла!
Наче гадина хижа й склизька
волочитиме тіло мерзенне…
А весна уже не зволіка —
відвойовує землю.