У підземному переході
пахло дощем,
а тут, нагорі, — плюс тридцять.
Я б сказала цій спеці «годі!»,
та липень ушкварить ще —
і доведеться змириться.
У босоніжках і сукні в стилі
«юносте, прощавай!»
другий вагон вираховую — не омине.
Де забарився
минулого травня мого
трамвай?
І де б я чекати мала,
щоб ти
не оминув мене?