…І звук фортеп’яна, і пісні слова…
Танцюють і наші, й ненаші.
І місяць промінням хмільним налива
Маґнолії палеві чаші.
А звідти, де темінь, нічого не чуть —
Лиш хащі страшать гущиною,
І хтось випливає — русалка, мабуть, —
На берег протоки нічної.
Кругом ні душі (тільки я), і тому
Їй зовсім не соромно голій.
А груди її незасмаглі крізь тьму
Біліють, як чаші маґнолій…
1957