З вікна я бачу чорне пасмо гір…

З вікна я бачу чорне пасмо гір,

Угадую грізні ворожі скелі…

Десь в висоті, здається, поміж зір —

Вогні в готелі.

Тунелями іде залізна путь,

Перекида мости через долини.

І струмені заковані ревуть

Про міць людини.

 

А там, у нас, де вітру вільний спів

І жита шелестіння потаємне —

Перед безмежжям золотих степів —

Усе нікчемне.

Хмар не спиняють мури кам’яні,

Повільно в’ється степова дорога,

І тихі-тихі чуються пісні

Про велич Бога.

Січень 24, 2016, 18:06
Кількість переглядів - 10
Подобається - 0
Дані опрацьовуються...

Напишіть відгук

Переглянути всі вірші автора (за датою)


Переглянути всі вірші автора (за алфавітом)