Є у мисливців свої забобони, прикмети в рибалок;
Знана і в нас, грибників, казка чи правда гірка:
Нібито з давніх давен пересвідчились болісно люди:
Кожен з грибів їстівних має свого близнюка.
З вигляду це моховик, сироїжка або печериця,
Навіть у їхнім гурті погань отруйна зросла.
Не розгадає ніхто, що ці форма, і колір, і запах —
Тільки личина одна підло-підступного зла.
Тоне найкращий пливак, найліпший пожежник — згорає,
І від отрути вмира щонайпильніший грибник.
Тільки й подумати встигне, в пекельних конаючи муках:
«Це був, здається, не гриб, лише гадючий двійник».
29–30.ІV.1977