Як безцінна романська фреска
Під шарами грубого тинку,
У високій абсиді храму,
Де назовні — бучне барокко,
І рожеві гладкі янголята,
І в святих — сороміцький вираз, —
Так у храмі душі моєї
Незнищенно живе твій образ,
Ніби відгомін потаємний
Тих шляхетних часів лицарських…
Не кажи, що його немає,
Пошукай під шарами буднів…