Я знайшов собі глуху околицю,
Ту, де всі дороги непроїжджі.
Тільки стежка будяками колеться
На давно забутім роздоріжжі.
Тут пастух жене уранці череду,
І сусіди біля живоплоту
Сперечались — аж до сварки! — в середу:
Понеділок нині — чи субота.
Ні одно вікно вночі не світиться,
Аж на третій вулиці ліхтарні.
Але ближча Оріону китиця
І ясніші світляки примарні.
Біла печериця під раїною,
Даль — мов пісня без кінця і краю.
А раїни пахнуть Україною,
Спогадом загубленого раю.