Я не знайшов своїх доріг…

Я не знайшов своїх доріг

В таємне й незникоме.

Все те, що я сказати міг,

Уже було відоме.

Я говорив в вечірній час,

Що це останнє сяйво —

Прощальний промінь ще не згас,

Але вмирає зайво;

Що вся мінливість ясних фарб

Віщує ніч ворожу,

Що треба, як священний скарб,

Сховати іскру Божу.

Та вас, слова мої старі,

Ніхто не чув навколо.

А світло тануло вгорі,

Зникаючи, хололо.

Згорів на небі синій шовк

І попеліє тьмяно.

Занадто пізно я прийшов —

Чи то занадто рано?..

Січень 24, 2016, 17:57
Кількість переглядів - 19
Подобається - 0
Дані опрацьовуються...

Напишіть відгук

Переглянути всі вірші автора (за датою)


Переглянути всі вірші автора (за алфавітом)