«Високе небо дихало в пульсарах…»

* * *

Високе небо дихало в пульсарах,

Степи текли повільно, як псалом,

її по-скіфськи звали Майосара,

Що значить: Юнка з Місячним Чолом.

Та що — чоло і що — вишневі губи,

Коли з дитинства кинута в гарем.

Коли прийшли під ранок душогуби.

«Збирайся,— кажуть.— Підеш за царем».

Жерці стояли хижі, наче круки.

Під серцем невимовно щось пекло,

їй край могили заламали руки,

Змастили лоєм місячне чоло.

Світ закотився — відкривайте жили!

А сонце мчить над степом — не спинить,

її по-скіфськи хусткою душили,

Щоб тою смертю рук не забруднить.

 

Листопад 27, 2015, 14:46
Кількість переглядів - 31
Подобається - 0
Дані опрацьовуються...

Напишіть відгук

Переглянути всі вірші автора (за датою)


Переглянути всі вірші автора (за алфавітом)