Вигойдуюсь тихенько в гамаку…

Вигойдуюсь тихенько в гамаку:
Чи не присплю мою печаль гірку,
Що давить душу, стискує залізно?
На всіх шляхах, роками самоти
Я ждав тебе — або таку, як ти —
І от діждавсь — але занадто пізно.

 

Проходить літо, як пройшла весна.
Вже не печаль — розпука навісна,
І місяць — як поламане зап’ястя.
Роздерти груди й кинуть серце псам!
І не того, що нещасливий сам,
А що тобі не можу дати щастя!

Травень 22, 2016, 20:59
Кількість переглядів - 16
Подобається - 0
Дані опрацьовуються...

Напишіть відгук

Переглянути всі вірші автора (за датою)


Переглянути всі вірші автора (за алфавітом)