* * *
Віддали відкупне сади
і готуються до розп’ять.
Але ще де-не-де плоди,
ніби вішальники, висять.
Їх покарано лиш за те,
що дозріли пізніше, ніж
оте раннє та золоте,
що потрапило вже під ніж.
І благають вони — візьми,
пропонують себе мені.
Їм не витримать шал зими,
зогнивати їм по весні.
Світе милий,
я теж твій плід
запізнілий, зірви хутчіш.
Аніж гнити під листям літ,
краще зараз пусти під ніж.
21.10.10
Дані опрацьовуються...