Вернуся в степ, де ми колись любили…

Вернуся в степ, де ми колись любили.

Там є одна стежина між отав.

Тоді до нас очима голубими

Петрів батіг благально розцвітав.

 

Мене питає знов про тебе небо,

Питає, як розстались ми й коли?

Ніколи повертатися не треба

Туди, де ви щасливими були.

 

Під небесами вічно молодими

Те саме сонце світиться з імли.

А вже стежки, де ми колись ходили,

Колючими тернами поросли.

 

Шукаю дні веселі і урочі,

Де в теплих травах – ніг твоїх сліди.

Немов чиїсь невиплакані очі,

Петрів батіг зоріє з лободи.

Лютий 27, 2020, 20:38
Кількість переглядів - 3
Подобається - 0
Дані опрацьовуються...

Напишіть відгук

Переглянути всі вірші автора (за датою)


Переглянути всі вірші автора (за алфавітом)