Коли затихне в споночілім домі,
Засне турбот криклива перезва, —
По цілоденній млявості і втомі
Прояснюється раптом голова.
Думки стають прозоро-безвагомі,
Забута творча сила ожива;
Чужої мови, доти невідомі,
Зненацька розкриваються слова.
І ось, коли читаю «vaga-lume»,
То зразу, без вагань і без надуми,
Упізнаю в тім слові — світляка…
І вже стаю підвладний забобонам —
Немов колись блукав я Ліссабоном
У постаті поета-жебрака…
22.ІІІ.1988
Прим. У постаті поета-жебрака… — мова про Камоенша (Luis Vaz de Camões (1524?–1580), який був солдатом, в’язнем, вигнанцем, бездомником з міського дна і помер від чуми.