1. В старому замку, де вже п’ять віків…

З нагоди десятиріччя нашого шлюбу

 

В старому замку, де вже п’ять віків

Мій привид має потаємний сховок,

На вежі, де тринадцять кістяків,

Де вішальники тягнуть слід вірьовок,

 

Де я колись живцем своїх братів

Велів майстрам закласти в підмуровок,

Де тепла кров дзюрчала мов з коновок, —

В тім замку я давно осиротів.

 

Та п’ять сторіч плекав я пристрасть хижу

І, дивлячись на збляклий свій портрет,

Чекав, із ним, безмовним, тет-а-тет…

 

І нині, як щасливу дивовижу,

Твоєї крови вутлий мій скелет

На мармурі помітив пляму свіжу…

Травень 25, 2016, 22:32
Кількість переглядів - 10
Подобається - 0
Дані опрацьовуються...

Напишіть відгук

Переглянути всі вірші автора (за датою)


Переглянути всі вірші автора (за алфавітом)