В манишці білій, велетень котячий…

В манишці білій, велетень котячий,

Відлюдний і замислений мудрець,

Поважно йде під столиками, наче

Він тут господар, цар, верховний жрець.

 

Клієнти поетичної каварні

Збираються віддавна ніч-у-ніч,

Знайомі всі, нема чужих облич,

Всі генії, невизнано-бездарні.

 

Часом заходить дівчина одна,

До нашого ж таки сідає столу,

Як інші, підмальована вона,

Так само курить, каву п’є спроквола…

 

Та щось є в ній, — як відгук тайних струн,

Якась глибока і смутна відміна.

…Відлюдний кіт, похнюпа і дряпун,

До неї сам приходить на коліна.

Лютий 6, 2016, 21:30
Кількість переглядів - 33
Подобається - 0
Дані опрацьовуються...

Напишіть відгук

Переглянути всі вірші автора (за датою)


Переглянути всі вірші автора (за алфавітом)