У Колізеї

Народ мій є! В його волячих жилах
Козацька кров пульсує і гуде!
(В. Симоненко)

Коли було останню жертву вбито,
Коли стихав юрби щасливий рев
І на арені, стомлено і сито,
Уже куняв м’язисто-пружний лев, —

 

Тоді — на фініш дикої забави
Уславлених жорстокістю років —
На переможців римські гуртоправи
Зненацька випускали гурт биків.

 

І ревище зчинялось на арені —
Ну що там ґлядіяторські бої! —
Розлючені, скажені, навіжені,
На левів налітали бугаї.

 

І цар звірів, мов кіт, який нашкодив,
Зустрівши смерти нездоланний вал,
То на рогах злітав — юрбі на подив, —
То під копита падав, як чувал.

*

Коли, у гіркоті думок безсилих,
Похилиться на руки голова,
Згадаймо Симоненкові слова:
«Народ мій є! В його волячих жилах…»

16.VІ.1987

Травень 28, 2016, 14:17
Кількість переглядів - 31
Подобається - 1
Дані опрацьовуються...

Напишіть відгук

Переглянути всі вірші автора (за датою)


Переглянути всі вірші автора (за алфавітом)